Церква та печерний монастир в с. Страдч

Село Страдч (неподалік від м. Івано-Франкове) відоме десь з ХІ століття. Приблизно в той час кілька ченців (чи то з Києва, чи то з Візантії – зараз вже важко встановити) вирішили оселитись в печері в схилі цієї високої гори. Печери пристосували для чернечого життя, облаштували підземну церкву – з престолом, вівтарем, кам’яним стільцем для сповіді, заглиблення для ікон. На самій же горі було давньоруське поселення – мальовнича природа, річки з рибою та ліси зі дичиною приваблювали шукачів нових вражень, пригод та кращої долі. В монастирських печерах місцеві жителі часто ховались під час численних війн. Але протягом монголо-татарської навали монастир був таки знищений разом із поселенням. Щоправда, після навали монастирське життя відродилось, і занепало лише тоді, ченці «перемістились» ближче до людей, до самого села, а згодом австрійська влада ліквідувала монастир, і передала церкву парафіяльним священикам. У 1795 році поставили муровану церву. У 1936 році на горі була запроваджена хресна дорога. Священик о. Микола Вояковський почав відновлювати чернече життя в самих печерах (на той час монастир перетворився на археологічну пам’ятку), але радянська окупація не дозволила йому здійснити свій задум. Наступним парохом в Страдчі був о. Микола Конрад, доктор теології та філософії, професор львівської теологічної академії, якого за власним проханням Шептицький призначив сюди – після того, як академія була закрита більшовиками. 26 червня 1941 року, перед відступом, НКВС вбили отця разом з дяком Володимиром Приймою – вони разом верталися зі сповіді від хворої жінки. За радянських часів печери зазнали великих пошкоджень – комуністичними вандалами були зруйновані різні ікони в печерах, інші частини інтер’єру монастиря. За Незалежності почало відроджуватись і шанування страдецьких святинь, і відновлення та упорядкування печер. Мученики Конрад і Прийма були не так давно беатифіковані Папою Римським. Хресна дорога навколо усієї гори прикрашена красивими скульптурами (зроблені львівськими художниками та скульпторами) та різними іконами. На сільському цвинтарі було споруджено нагробки блаженним Конраду та Приймі, а також – мабуть, єдиний в Україні «пам’ятник примирення», на якому під гаслом «Героям слава!» та «Вічна пам'ять односельчанам, що загинули за волю України» йде перелік імен страдчан,що загинули в лавах Української Галицької Армії, Червоної Армії та УПА. Один пам’ятник усім – це надзвичайний акт примирення може бути прикладом для усієї України. Екскурсію по Страдецьким святиням можна замовити за телефоном (067)583-67-80